«Есть блаженное слово — провинция, есть чудесное слово — уезд.
Столицами восторгаются, восхищаются, гордятся.
Умиляет душу только провинция. Небольшой городок, забытый на географической карте, где-то в степях Новороссии, на берегу Ингула, преисполняет сердце волнующей нежностью, сладкой болью»...

Есть город, на реке стоит,
Но рыбы нет в реке,
И нищий дремлет на мосту
С тарелочкой в руке.

Но вспомнить я хочу себя,
И город над рекой.
Я вспомнить нищего хочу
С протянутой рукой, —

Когда хоть ветер говорил
С тарелочкой живой…
И этот город наяву
Остался бы со мной.

«Город держался на трех китах: Вокзал. Тюрьма. Женская гимназия.
Шестое чувство, которым обладал только уезд, было чувство железной дороги. В названиях станций ... Читать дальше »

Прикрепления: 1
Просмотров: 301 | Добавил: chudnov | Дата: 07.07.2016 | Комментарии (0)

 

 

 

 

Последние

... Читать дальше »

Прикрепления: 1
Просмотров: 148 | Добавил: chudnov | Дата: 03.07.2016 | Комментарии (0)

Міхал Грабовський українською,

або Давній народний роман про наш край

 

Нарешті — нарешті.. ... Читать дальше »

Просмотров: 352 | Добавил: chudnov | Дата: 08.02.2016 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

 

... Читать дальше »

Просмотров: 158 | Добавил: chudnov | Дата: 24.01.2016 | Комментарии (1)

Газета "Украина Цент".

 

Новая власть Кировоградщины устами высших своих

... Читать дальше »

Просмотров: 214 | Добавил: chudnov | Дата: 06.11.2015 | Комментарии (0)

Обурених і самозакоханих скіфів

треба підштовхувати не в новий

містичний град Китеж,

... Читать дальше »

Просмотров: 267 | Добавил: chudnov | Дата: 31.10.2015 | Комментарии (0)

Кінна бригада складалася з шестисот бійців. Це треба пам'ятати, оцінюючи її настрій після кривавих боїв із «зеленими». В результаті цих настроїв бригада погромила містечко Ружів, випила в самогонщиків усе пійло. Її командир Редька, що прийняв бригаду після останнього бою, після безмовної рубки в степу, і став на місце забитого Виривайла, - Редька крізь пальці подивився на те, що хтось уночі підстрелив його комісара. Він не розпитував, куди той зник, і не знав про втечу пораненого комісара до комдива Шкляра.

... Читать дальше »

Просмотров: 511 | Добавил: chudnov | Дата: 21.10.2015 | Комментарии (0)

 

Олександр ЧУДНОВ
_________________________________________
Алімпій Галик виконав чергове замовлення. Щойно написано ікони для Троїцької церкви, яку от-от збудують у фортеці св. Єлисавети. Він десять років очолює малярню Києво-Печерської лаври. У багатьох храмах України горять лампади перед образами, писаними рукою Аліміпія. За плечима київського художника — дивовижні розписи Успенського собору та Троїцької надбрамної церкви Печорської лаври, а все ж погодився писати праведних Захарія та Єлисавету і апостолів Петра і Павла для алтаря маленької дерев'яної церкви. Пройде час, і настане день 1755 року, коли віруючі в новому храмі, вдивляючись в Галикові ікони, почують з уст протопопа Івана Орловського: «А Ангол до нього промовив: «Не бійся, Захарія, бо почуте молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина пор ... Читать дальше »

Просмотров: 150 | Добавил: chudnov | Дата: 14.10.2015 | Комментарии (0)

 

 

 

 

 

 

 

Минуле, якщо його не пам'ятати – повертається ПОМСТОЮ і РУЇНОЮ.

 
Перш ніж зробити крок назустріч світу, подивись під ноги – на землю, де стоїть твій будинок, на справу, якою займаєшся кожен день, згадай прізвища предків, не руйнуй старих осель, не будуй на цвинтарі торжищ... 
Саме цим шляхом пішла Європа ще в 15 столітті. Ми заздримо їй, бо бачимо наслідки тих вдалих і наполегливих кроків. 

Наші степи колись називали “Диким полем”. 


І довгий ... Читать дальше »

Просмотров: 338 | Добавил: chudnov | Дата: 13.09.2015 | Комментарии (0)

Готуючи минулої осені матеріал до газети про презентацію у Кіровограді книжки Сергія Шевченка «Шульгини. Інгульська сторінка», уже десятої із серії «Єлисаветградське коло», автор цих рядків несподівано для себе усвідомив ось яку складність: не міг одразу знайти слово, щоб коротко і точно представити Олександра Чуднова, одного із учасників того заходу і свого давнього знайомого. Повагавшись трохи, я назвав його просто бібліофілом. І от нещодавно, беручи в Олександра Вікторовича інтерв’ю з нагоди його 55-ліття, що наближалося, я, перш за все, запитав, чи правильно тоді зробив.

– Бібліофіл – це однозначно, – погодився Олександр Чуднов. – Книга для мене – джерело не тільки знань, а й естетичного задоволення, предмет поклоніння. А протягом останніх десяти років я ще й створюю книги. Підкреслюю: створюю! Коли ти збок ... Читать дальше »

Просмотров: 393 | Добавил: chudnov | Дата: 11.08.2015 | Комментарии (0)

1 2 »