ВНОВЬ пишу, ибо ХОЧУ преодолеть пустоту, услышать голос тишины, и обрести иллюзию ЖИЗНИ, победив молчание не многословием, а мыслью.
Знаю - сочинителей тьма... Было, есть и будет…
Ярмарка тщеславия непрерывно СОБЛАЗНЯЕТ - выдави из количества качество.
Соблазняет то звонкой монетой, то абсурдной славой.
Но время – судья Бредуа.
Оно подбрасывает игральные кости …
А дальше - суд Божий и… неведомый.
Тайна неведомого завораживает и страшит. Из этого испуга и рождается ВЕРА в силу СЛОВА.

У Бунина:

«Молчат гробницы, мумии и кости –
Лишь слову жизнь дана!
Спокон веков на мировом погосте –
Звучат лишь письмена!»

Это иллюзия человека цивилизации, это бред (сон) Фауста до встречи с Мефистофелем. Но он сладок, он пьянит и морочит РАЗУМ, чтобы тот не боялся ЛИКА ЗЕМЛИ.

***

Я буду писать о БОЛИ – своей, потому и ч ... Читать дальше »

Голові
Кіровоградської обласної
державної адміністрації
Моцному
Василю Кузьмовичу

_________________________________

Напередодні 10-ї річниці незалежності України кожен особисто, свідомо чи напівсвідомо, прагне отримати відповіді на зовні прості три запитання.

Перше, чи правильно вибрав ти свій шлях?
Друге, чи створив ти щось вартісне для людей?
Третє, яка подальша доля твоїх зусиль та праці?

Мені пощастило - я не зрікся своєї любові до КНИГИ, не спокусився на "легкий хліб", і завдячуючи розумінню та допомозі різних людей, зберіг для області унікальну приватну колекцію Олександра Борисовича Ільїна.

Починаючи з 1994 року відділ рідкісної книги обласної бібліотеки, окраса якого - "колекція Ільїна", відвідали сотні гостей нашого міста та області. Це відомі в державі політики, міністри, посли Індії та Японії, письменники, науковці, музиканти і художники з усього ... Читать дальше »

Покажіть, де прірва для вільних людей?
Езоп
________________________

Пам’ятаю, якось мій дідусь казав: "За Миколки в Єлисаветі люд жив добре... Тоді народ твердо знав, хто чим займається. Піп – про Бога торочить, пристав – в пику дасть, якщо дуже просиш, а міський голова – тлумач законів".

І знав наш народ, кому, що і скільки нести: попу – крашанок (він ними свиней годував), приставу – горілки, міському голові – червонців (він, кажуть, на них дочок в Сорбоні вчив?!).

На великі свята і бідні і багаті зустрічалися в храмі, що височив у самісінькому центрі міста. Все той же піп всім великодушно відпускав гріхи. Чим не благодать?! Так ні – прийшла революція. Пан став кучером у свого кучера. Одначе, то ще півбіди. Горе прийшло тоді, коли з колишньої міської думи зникла протипожежна вежа, а вхідні двері розцяцькували написами – і все з великої літери.

Зайд ... Читать дальше »