Главная » 2021 » Январь » 21 » Микола Левитський. Іван Карпенко-Карий і кооперація
20:02
Микола Левитський. Іван Карпенко-Карий і кооперація

Газета “РАДА” - №214 - 1910 рік - Київ. Середа, 22 сентября (5 жовтня).

Видавець Євген Чикаленко.

 

З приводу третіх рокопин смерті незабутнього драматурга і артиста  І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича), мені хочеться торкнутися того боку літературної діяльпостн І. К., тих ідей яких він сердечно спочував, які він носив в глубині своєї чулої до життя душі і на які якось і досі мало звернено уваги.

Я кажу про кооперативну справу і про відношення до неї Карпенка-Карого. Мені здається, що це може бути цікавий за для тиx, хто шанує пам'ять і заслугу К.-К. перед рідним краєм, а особливо тим, хто щиро цікавиться кооперативною справою на Україні.

Івана Карповича я знав майже 27 років, з 1881 року коли я був ще студентом 2 курсу медичного факультету московського університету і був „по независящим обстоятельствам“ „водворён в родительский дом“,— за участь в „студенческой истории“, як тоді казали.

Отож сидячи мимоволі дома, я був якось у нашім богоспасаємім Єлисаветграді (або Єлисаветі, як кажуть у нас люди) і випадково познайомився з Іваном Карповичем, та його родиною. Я полюбив його щиро і його близьких, тим більше, що в той же час було в його хаті, так сказати, народження мого свідомого українства, мої українські хрестини. Щира любов до України і всього українського, яка яскраво виявлялась у кожнім слові небіжчика Ів. Карп., жива та ласкава розмова, до того ще й чудові співи наших пісень все це зробило надзвичайно гарне вражіння на мене, — захопило цілком мою тоді ще молоду душу. Я вийшов з дому Івана Карпонича мов зачарованний. Все те, що жило в моїй душі природно, стихійно, що давно назрівало, тепер прокинулось до нового життя, стало формуватися в більш менш ясний образ, переходити до більш певної сістеми. Передо мною вперше ясно і рельєфно став смутний але прекрасний ніжний обрав сироти — України, який на віки зачарував мене і з яким я закрию очі. Мені дуже подобалось тоді у Ів. Карп., ще й те, що окрім національного питання він дуже цікавився і питанням соціальним і виявляв досить широкі погляди ва цю річ. Це як раз відповідало моїм переконанням і стремлінням з перших кроків моєї національної свідомости, в основі якої лягла одразу та думка, що національне і соціальне питання органично звязані між собою, що національне відродження може і повинно бути звязаним з соціальною реформою народнього життя і йти поруч, паралельно одно з другим, доповняючи і допомогаючи одно другому; на це раніш правду сказати багато земляків не дуже й звертали увагу. Ця думка стала головною, основною підвалиною моїх переконань і моєї праці.

Те, що Карпенко-Карий надавав велику вагу соціально-економичним питанням відбилося і на його творах, де ці мотиви виступали часто досить яскраво і рельєфно. З тої ж причини небіжчик щиро, цілою душею цікавився і гаряче спочував спілковій справі і кооперативній взагалі. Знаючи це, я з першого моменту своєї праці по організації спілок ділився в Ів. Карп. своїми думками з приводу цього, своїми радощами і горем, перепонами та перешкодами, які приходилось терпіти та переживати і діловій — спілковій справі  і мені особисто.

Ів. Карп. завжди виявляв щире зацікавлення справою артільною і глубоку симпатію до такої роботи; не раз в тяжкі хвилини своїм теплим та ласкавим словом і відношенням, взагалі, він надавав енергії та нової сили до дальшої роботи і перемоги тих тяжких перепон, які випадали дорогій справі. Він цінив роботу в такім напрямку і не раз казав мені, що організацію всяких спілок він вважає за одну з користніших для народу і з міцних справ і робот. В розмові, як було де зустрічаємось, І. К. роспитувався про справу артільну, про внутрішню організацію спілок, про їх життя т. и.—Тиняючись по світі по артільному ділу зустрінеш бувало І. К. з труппою то в тім то другім місті, часто доводилось нам бачитись прямо в театрі, в уборній, коли Ів. Карп. був або вільний або ждав, убравшись, часу свого виходу на сцену.

При моїх постійних розїздах стрінутись де небудь з труппою 0. К. Саксаганського, де грав Кар.-Карий було раз-у-раз великою не тілько приємністю, але прямо радістю. Отак раз якось у подорожі стрінувшись з труппою О. К. Саксаганського, пішов я до театру щоб побачитись з І. K., О. К. та й з деякими иншими членами товариства їхнього, давніми знайомими. Захожу до уборної Ів. Карп. Вистава вже почалася. Але Ів. Карп. в тому акті, що йшов, був вільний і через те нам можна було більше і докладніше побалакать.

На питання Ів. Карп. про спілки-артілі, про їх стан, перешкоди і т. д. я почав росказувати про те, що разом з добрими, радісними зявищами в справі спілок єсть чи мало й сумного й тяжкого. Росказав йому про те лихо, що приходиться терпіть спілкам: з одного боку від адміністрації через масу брехень та доносів, повних безглуздих вигадок та всякої нісенітниці, а з другого боку спілкам і мені довелось чимало витерпіти і пережити тяжких хвилин від людської сліпоти.

„А знаєте, що я надумав, - сказав Ів. Карп. трохи згодом, перемовчавши скілько хвилин. - Хочу написати таку пьєсу, де будуть виведені хліборобські артілі і взагалі буде поставлено і розвинено спілкову ідею в доступній для народа формі, її силу і значіння в селянськім хазяйстві. Тепер тут мало часу, а ви заходьте, як матимете час ще коли-небудь, ми побалакаєм з цього приводу більше, та ще не забудьте з собою взять вашого „артільного договору для хліборобських спілок“  він мені потрібний. Як що з собою нема договору, то пришліть мені його. Я намітив вже схему пьєси і тепер звожу до системи матеріал для неї“.

Я попросив сказати яку ж назву буде мати пьеса. На це Ів. Карп. відповів: „Єсть на думці скілька назва, але більше того, що буде пьєса називатися — “По над Дніпром”, на цій назві я найбільше спиняюсь та мабуть вона і зостанеться“.

 

ДАЛІ - ПОВНИЙ ТЕКСТ СТАТТІ...

 

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ - По над ДНІПРОМ - видання 1899 року.

Ця пьєса, як і всі пьєси Карпенка-Карого, серйозна, в ній нема звичайних в українських инших пьєсах співів та танців, і через що більшість наших сучасних трупп і не ставить її в свій репертуар; про це не можна не пошкодувати. 

Микола Левитський

 

Просмотров: 581 | Добавил: chudnov | Теги: Микола Левитський, Іван Карпенко-Карий, Єлисавет, Єлисаветград, кооперація, По над Дніпром | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
avatar