Крім того, що вже писалося про Лесю Українку, мені хотілося б підкреслити ще одну рису чудової, чистої душі нашої Лесі Українки, про яку громадянство мабуть цілком і не знає, яка буде дорога українським кооператорам,— а саме, про велику симпатію її до спілкової, кооперативної справи взагалі. В цьому я нераз мав нагоду переконатися з розмов з Лесею Українкою, при зустрічах наших з нею.  

Вона завжди з великою щирістю і теплотою висловлювала свою прихильність до кооперативної справи. Але її симпатія щира до кооперації виявлялась не тільки в розмові. Один факт переконав мене і взагалі може ясно показати, як щиро цікавилася вона кооперацією. Ми всі знаємо, що вона сердешна цілий вік свій страждала — хворіла тяжко і мимоволі спогад її викликає образ мучениці... Їй тяжко було й ходити, а не то що пускатися в далеку подорож.

І от, не дивлячись на це Леся Українка обіщала мені, що приїде до нас в Херсонщину подивитися на спілки. Я був дуже радий цьому, зарані дякував їй, але знаючи, яке це тяжке для неї завдання, тим більше, що прийдеться ще й на конях їхати скілька десятків верстов, я мало надіявся бачити нашу золоту Лесю Українку в себе та в спілках.

Коли якось дають мені знати мої домашні, що приїхали до нас якісь дві баришні та питають мене.

Вихожу і од радости сам собі не вірю - на звощику сидить Леся Українка з сестрою своєю і так славно, приязно усміхаються обоєчко. "А ми до вас, Мик. Вол.,— а що мабуть і несподівались?" Я був невимовно радий.

Спочивши трохи, ми поїхали в ближче село - в Аджамку, де була тоді хліборобська спілка. Там переночували у приятеля спілок священика о. Олексія Коцаря, а на другий день їздили у поле, де працювала хліборобська спілка.

Я ніколи не забуду з яким щирим і живим зацікавленням віднеслася Леся Українка до спілкової справи,— як вона роспитувала про хазяйство і життя спілок взагалі і цікавилася подробицями спілкової організації.

Багато людей добрих перебувало у мене з приводу спілок, але приїзд до спілок Лесі Українки—це такий дорогий момент в моїм життю, якого я ніколи не забуду.

З того часу всякий раз, коли ми зустрічалися з Лесею Українкою, ми з радістю згадували про подорож ії в нашу Херсонщину. 

Симпатія Лесі Українки до кооперативної справи пригадала мені про те, що з цього боку вона приєдналася до багатьох видатних українських діячів і письменників, тепер вже теж покійних, які теж з живою симпатією ставилися до кооперації, як я мав нагоду особисто переконатися.

А іменно: Кропивницький, Карпенко-Карий, який як відомо, спілкову справу взяв за основну тему одного з своїх творів, („По над Дніпром"), Рильський, Грінченко, Антонович, Лисенко і Коцюбинський всі вони дуже цікавилися і завжди з великою симпатією відносилися до кооперації.

Симпатія до кооперації це дуже характерна і відрадна риса душі наших видатних людей. Хоч воно і цілкок зрозуміло: глибоко демократична справа, на чолі якої стояли згадані видатні люди, повинна будуватись на підставі демократичних ідей, до яких з певним правом належить і кооперативна ідея і справа. Тим більше не могла не симпатизувати кооперації така справжня демократка, як Леся Українка.

Микола Левитський.

Єлисаветрад.

[Подаю за першою публікацією - газета “РАДА” - 1913 - № 173 - с. 2 - НАД СВІЖОЮ МОГИЛОЮ].

***

Золотих не хочу лаврів, -

З ними щастя не здобуду.

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Не поет, у кого думки

Не літають вільно в світі,

А заплутались навіки

В золотії тонкі сіті.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Леся Українка "Давня казка(уривок)"

Леся Українка до Драгоманової-Шишманової Л.М.

Київ, 1(13),ІІ, 1897

Люба Лідочко!  

Люди приходять, приносять книжки, розказують сплетні. Таким способом я знаю, що на світі не все так тихо, як у моїй хаті.

А propos у нас на Різдво був самий модний чоловік "устроитель земледельческих артелей" п. Левитський, чоловік інтересний енергією і отсутстві[є]м всякого нам так рідного гамлетизма. Його віра в своє діло заражає просто тим більше, що ся віра основується на фактах. Я посилаю Вані "Артельный договор" Левитського (по сьому типу устроєно 85 артелей в Катеринославській губ[ернії]^*) з просьбою показати його всім, хто інтересується такими ділами, і прислати мені, або просто Ле[витському] (Елисаветград Екатеринославской губ[ернии]) відомості про економічний стан в Болгарії і про кооперативну справу в ній. Впрочем прислать певне трудно, отже просимо указать бібліографію, хоч би і неповну. Може б се згодився зробити напр[иклад] п. Мінцес, яко спеціаліст. З сього була б користь і для нас і для вас.

У нас всі здорові, тільки в Оксани трошки болить горло, але то хутко пройде. Мама недавно [2 лютого 1897 р.] устроювала вечер в память Надсона в Литерат[урном] Общ[естве], вечер удався, хоч потім було не без "брани" в газетах. Написала б тобі ще що більше, та якось я останній талант епістолярний сгубила.

Ваша Леся.

*). Можливо, Катеринославську губернію названо помилково, оскільки сільскогосподарські артелі М.Левитського створювалися в Олександрійському повіті Херсонської губернії (нині - територія Кіровоградської обл.).

****

До Косача  П.А.

Одеса, 5(17). VI. 1898

Любий папа! Сьогодні оце приїхала Ліля. Доїхала, звичайно, добре, впрочем вона вже тобі телеграфірувала. Днів через три виїдемо звідсі, раніше Ліля каже, що не може.
[...]
Поїдемо звідсі так, як ти казав на ЄЛИСАВЕТГРАД. Я перше було думала, що треба їхати на Ніколаєв, а коли на Єлисав[етград] скоріше, то й добре.

Твоя Леся.
 

РЕКОМЕНДУЮ смотреть и читать  - СТАРАЯ АДЖМКА - фотолетопись!!!

Григорій Гусейнов. ХРОНІКА ОДНІЄЇ ПОЇЗДКИ.

Це глава з видання - Гусейнов Григорій. Тіні забутого парку: Малюнки з уяви. Книга перша. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2007