Ярослав Івашкевич (20 лютого 1894 – 2 березня 1980) –   визначного польського письменника, який народився в  Україні. Тут провів свої дитячі й юнацькі роки. Перші літературні спроби і перші музичні та художні різножанрові твори, він написав на рідні йому українській землі. Тут могили його предків і батьків. Автор «Слави і хвали»  любив Київ, з якого виїхав до Варшави 1918 року, намагався зрозуміти й осмислити болючі питання та проблеми україно-польської й польсько-української історії.  Доказом чого є твори  Я. Івашкевича. Згадаймо, бодай, вірші «До Євгена Маланюка» і «Прага» чи оповідання «Серпневий день», «Заруддя»… Ще варто згадати сторінки зі щоденників і спогадів, числені статті, відгуки про творчість Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, М. Бажана. А також, фрагменти з листів до Миколи Бажана, Дмитра Павличка, Миколи Упеника, Олени Медущенко та інших українських письменників і перекладачів. Прислухаймося ж і ми до мудрості прозового, поетичного й епістолярного слова Ярослава Івашкевич!

  
Ярослав Івашкевич  у листі до українського поета і перекладача Миколи Бажана від 13 червня 1970 р., висловив дуже вагомі думки, які нині надзвичайно актуальні! Сьогодні, саме в День його народження і  з поваги до особистості й творчості талановитого митця, варто згадати і  процитувати один із його фрагментів. Листування польського й українського поетів  представлено у російськомовному виданні «Воспоминание о Ярославе Ивашкевиче» (М., 1987). Лист-оригінал написаний польською мовою, а переклад з польської на російську мову здійснив Дмитро Павличко.  
Зауважу, що Микола Бажан виступив ініціатором святкування в Україні, зокрема в Києві та Львові, 150-ліття до дня народження Ципріяна Норвіда. Перекладав його філософські поезії і вірші Я. Івашкевича, присвячені, зосібно, і спогадам про Україну . Так само, Микола Бажан доклав чимало зусиль, щоб  в Україні відбулося святкування 160-річчя з Дня народження Юліуша Словацького, і до Кременця, міста, де народився поет-романтик, зміг приїхати Ярослав Івашкевич та інші польські письменники й культурні діячі. 

У листі Я. Івашкевича до М. Бажана, від 13 червня 1970 р., польський письменник ділиться своїми враженнями від поїздки в Україну і, зокрема, в Кременець та розповідає, як реагували на це деякі його знайомі й колеги з літературного цеху. 
Цитую фрагмент листа Ярослава Івашкевича до Миколи Бажана, перекладений з польської на російську мову українським поетом Дмитром Павличком. На жаль, польського варианту цього листа я не маю.

         "Стависко, 13 июля 1970 г.

Уважаимый и дорогой пан Микола!

<...> Очень радуем меня Ваше сообщение о норвидовской годовщине. 
Вижу, что все переводчики Норвида мне хорошо знакомы по той незабываемой 
поездке в Кременец, которая навсегда осталась для меня самым дорогим 
воспоминанием  и о которой я рассказываю кому только могу. Не скрою от Вас, 
что в связи с этим я получаю письма, с подписью и без подписи,  на меня в 
большой претензии за то, что я все "забываю" или "прощаю" украинцам. 
Ничего я не забываю, и ничего не прощаю, но если мы станем упрекать друг 
друга во всех былых бедах, то это не кончиться до конца света. А ведь всем 
нам необходимо, чтобы конца света не было. Во всяком случае, в наше время. 
Я всегда верен моим украинским привязанностям, хотя, разумеется, все знаю и 
ни на что не закрываю глаза. Мы должны любить и поддерживать друг друга <...>

Обнимаю Вас сердечно Ярослав Ивашкевич" 

(Див. книжку: "Воспоминание о Ярославе Ивашкевиче", М., 1987).

________
Наталія Лисенко-Єржиківська
20-го  лютого 2018 рік. 

***

У Музеї Анни і Ярослава Івашкевичів збереглися...примірники...поетичних книжок міжвоєнного періоду Є. Маланюка. Приміром, на титульній сторінці «Гербарію», книги віршів 1920–1924 рр., читаємо:

«Моєму першому критикові і любому землякові Івашкевичу. Евг. Маланюк».

У збірці Я. Івашкевича «Повернення до Європи» («Powrót do Europy», 1931) маємо вірш «Прага» («Praga») з епіграфом «Євгенові Маланюкові»  («Eugenjuszowi Małaniukowi»).

Це розповідь про давноочікувану зустріч двох давніх приятелів, які всю ніч читали один одному вірші, згадували дитинство й юність, що проминули в Україні, насолоджувалися забутими висловами української мови:

«…Ta mowa tak muzyczna dla mnie jest i drzemna, / Słychać w niej brzęki stepu i kolebek skrzypy, /Co kołysały mężów jak my zabłąkanych…»

(…Та мова для мене музична і таємнича, / Чути в ній звуки степу і скрип колиб,/Які колисали заблуканих, як ми, мужів…

(Перекл. А. Могильного)

 ...компонуючи «Повернення до Європи», Івашкевич поряд зі своєю поезією «Прага» умістив, переклавши польською мовою, присвячене йому ліричне послання Є. Маланюка «До Ярослава Івашкевича» («Do Jarosława Iwaszkiewicza):

Bóg jeszcze w swoim majestacie
Nad wygnańcami wznosi dłoń,
Ale nie tylko, Panie Bracie,
W lirycznej dani nasza broń.
Na tym słowiańskim trotuarze,
Gdzieśmy się zeszli, z bratem brat,
Nie tylko męka się rozżarza,
Lecz także nowych sprężeń świat.
Patrząc na Pragę i Warszawę
Nie tylko odczuwamy ból,
Ale krzepimy przyszłą sławę
I przestrzeń zniewolonych pól… 
...в архіві Я. Івашкевича збереглася збірка віршів, на титульній сторінці якої написано: «Дякую за «Powrot» «Землею й залізом» — це також «Powrót do Europy». Твій Евген Маланюк. Варшава. 23.03.31». 

Цитати з інших публікацій Наталії Лисинко.

___________

І у вічному місті він згадував Єлисаветград...

***

ВЕЛИКЕ САФАРІ

Що почував отой слон
який збожеволів
на Банній площі
в Єлисаветграді
1908 року
Вилив барило води
собі він на тім'я
потім його застрелили
і в цирку не бачили
більше
Лежав у багні
у крові в пилюці
вслухаючись в гомін
далекого бушу
а тут листя падало з утлих
акацій
Що почувала мавпа
котру якийсь чолов'яга
проносив
по Риму
На мене поглянула
потім на ліану
щоб учепитись за неї.

Цей верлібр Ярослав Івашкевич написав 13 листопада 1968 року у Римі.