РЕПОРТАЖ З ПРИВОДУ 

Така тема виставки, що відкрилася вчора у відділі краєзнавства та рідкісної книги обласної наукової бібліотеки їм. Н. Крупської. 

Епіграфом взято слова нашого земляка Юрія Яновського: «Вилетіли з міста люди — сильні, великі, значні, талановиті...» 

Ми бачимо їх на стендах: Микола Федоровський, Павло Рябков, Панас Михалевич, Марко Кропивницький. 

Не випадково, що у цьому сузір'ї засвітилася велична зірка Володимира Винниченка. Стаття у сьомому томі «Истории России», виставленому в експозиції, підтверджує це. «Яскравий молодий 
талант Винниченка освітив українську літературу останніх років 19 століття і більше належить вже до 20 століття». 

Відвідувачі мають можливість переконатися у правдивості високих оцінок письменника. Журнали «Киевская старина» за 1902, 1905 роки публікували перші твори В. Винниченка — «Біля машини», «Голота». Поряд експонується журнал «Современный мир», у якому видрукувано оповідання «Купівля». Ці видання кіровоградський читач бачить вперше. 

Вперше маємо нагоду побачити й надзвичайно цінні фотокінодокументи, які зафіксували Винниченка, Грушевського, інших діячів української культури, копії листів дружини Винниченка Розалії, його власних щоденників. 

Надзвичайно сильне враження залишають рядки письменника, написані перед від'їздом у еміграцію. «Тут у соціалістичній совєтській Росії я ховаю свою 18-літню соціалістичну політичну діяльність. Я їду як письменник, а як політик я всією душею хочу померти». Він хотів назавжди полишити політику і віддатися літературі. 

Там, за кордоном, це йому вдалося зробити. А на батьківщині письменник потрапив у забуття. У виставлених на стендах літературних джерелах це прослідковується ясно. «Яскравий талант, «обдарований», «видатний письменник» — такі оцінки Винниченку дають дореволюційні російські і українські видання, перші радянські. А далі натрапляємо на 
жорстоке і безпідставне ленінське визначення: «несосвітенний дурень». Керуючись цією оцінкою (вона була найвищим критерієм у всьому!), автори радянських видань, у тому числі «Большой Советской Энциклопедии» (два останніх видання), Української Радянської Енциклопедії та інших називають Винниченка однозначно — «український буржуазний націоналіст і політичний авантюрист». 

Країні, де боролися за «світле майбутнє», потрібні були інші книги, інші автори. З їхніми «творами» мають можливість ознайомитися відвідувачі виставки. «Історія ВКП(б). Короткий курс». Копії доносів, листівок періоду кривавих 30-х років. А ось справжній феномен творчості і видавництва. Архіфоліант «Иосиф Виссарионович Сталин». Книга, яку навіть підняти не у кожної людини вистачить сили. 

— Ми хотіли показати трагічність долі великого українського письменника, — каже один з організаторів виставки Олександр Чуднов. — І разом з тим — його велич, світову славу. 

Хочеться відзначити тих, хто подарував нам хвилюючу зустріч з видатним земляком. Це, насамперед, редакція «Вечірньої газети», яка виступила спонсором. Матеріальну і методичну допомогу надали обласна організація Спілки письменників, держархів, бібліотека імені Н. Крупської. Член обласної організації Товариства єврейської культури Геннадій Коган розшукував документи і матеріали в архівах, бібліотеках, інститутах літератури Москви, Києва, зустрічався з маститими біографами В. Винниченка. До речі, йому вдалося розшукати 49 невідомих досі листів Винниченка до Грушевського. І, звичайно, працівник бібліотеки Олександр Чуднов — людина, безмежно закохана в книгу. 

Виставка працюватиме місяць. 

Юрій МАТІВОС. 

"Народне слово", 1991 рік, 13 листопада.