– Львів: Видавництво Старого Лева, 2007. – 336 с.

Я родився в степах. Ви розумієте, що то значить “в степах”? 
Там, перш усього, немає хапливості. Там люди, наприклад, 
їздять волами. Запряжуть у широкий, поважний віз пару 
волів, покладуть надію на Бога і їдуть. Воли собі ступають, 
земля ходить круг сонця, планети творять свою путь, а чоловік 
лежить на возі і їде. Трохи засне, підкусить трохи, пройдеться 
з батіжком наперед, підожде волів, крикне задумливо “гей!” 
і знов собі поважно піде уперед. А навкруги теплий степ та 
могили, усе степ та могили. А над могилами вгорі кругами 
плавають шуліки; часами, як по дроту, в ярок спуститься 
чорногуз, м’яко, поважно, не хапаючись. Там нема хапливості. 
Там кожний знає, що скільки не хапайся, а все тобі буде небо, 
та степ, та могили. І тому чоловік собі їде, не псуючи крові 
хапливістю, і, нарешті, приїжджає туди, куди йому треба.

Володимир Винниченко

ЗМІСТ

ПОРА САМОТНОСТІ
7
СКРИПКА
36
ДВА КІЛОМЕТРИ ВІД СТАНЦІЇ
56
ОСВІТЛЮВАЧ ІЗ ЖУАНВІЛЯ
76
ДРУГА СОНАТА
100
ЗВІЛЬНЕННЯ ТЕЛЕГРАФІСТА
295
ВЕРБИ
313

Із глави - ПОРА САМОТНОСТІ

Розповідав  він [Іван Кавалеридзе] і  про  те,  як  зненацька 
застала  його  в Прикарпатті війна. Якраз ішли зйомки кінокартини 
“Пісня про Олексу Довбуша”. Про те, що війна вже почалася, 
ніхто з них не знав, бо зйомки автономно йшли в лісі. Отож 
вони  звідти  виходять,  і  вже…  на  окупованій  території. 
Німцям одразу донесли, що Іван Кавалеридзе – видатний 
український скульптор. Тоді якийсь старший офіцер наказує: 
“Ліпи Гітлера!” На що митець відповів: “Без натури я не працюю”.
А коли Микита Хрущов побачив його пам’ятник Артемові  в  Бахмачі,  то, 
розповідають,  так  розгнівався,  що навіть вигукнув: “Годі! Може, 
й був такий скульптор, але тепер немає!” У відповідь Іван Кавалеридзе 
послав Хрущову телеграму: “Я живий”.
В Івана Петровича ніколи не було ні власної машини, ні 
дачі. Він не вмів рахувати грошей, і їх у нього так само було 
завжди катма. Якось вони вдвох поверталися з майстерень 
на таксі, біля свого будинку Кавалеридзе став діставати з 
кишені гаманець, але водій таксі від грошей категорично 
відмовився. Певно, знав, кого везе, а може, його вразило 
до краю розбите взуття митця… Коли не ставало й на хліб, 
Кавалеридзе  змушений  був  продавати  рідкісні  книжки, 
що в нього були. Казав: “Менше пилу, більше грошей…” 
Продавав і картини. Кінці з кінцями зводив дуже важко. 

***

Книга в формате PDF - ссылка  для скачивания в верху страницы под  названием.