| Главная » Файлы » Мои файлы |
Дмитро Чижевський. Антична філософія в конспективному вигляді
| [ · Скачать удаленно (84.8 MB) ] | 22.10.2015, 17:24 |
 Лекції читані в Богословсько-Педагогічній Академії УАПЦ в Мюнхені. //Публікація і післямова Олександра Чуднова. - Кіровоград - Єлисаветград, 2007, 2- е видання, с. 43.
"...І СЛОВО БУЛО БОГОМ"
Олександр ЧУДНОВ
______________________ ... Однією з найбільш визначних рис культурного життя є існування «традиції», тобто тенденції заховувати, утримувати певні культурні факти, що в великій мірі нагадує індивідуальну «пам'ять». Пам'ять зберігає все минуле, змінюючи тим самим все сучасне... Д. І. ЧИЖЕВСЬКИЙ (І) ____________________________________________ Античність прийшла до Дмитра Чижевського Чумацьким Шляхом, засяяла у свідомості зорями з неба над Олесандрією Скитською (2). Припадаючи оком до батьківського телескопу, він, ще хлопчиськом, вимовляв — Юпітер, Марс, Нептун, Венера... Книжки астронома Каміля Фламаріона, знайдені в шафі родинної книгозбірні, латина та грецька, засвовоєні на уроках в гімназіТ, потім — самоосвіта і своєчасний діалог з кращими знавцями класичної філології та філософії в університеті Св. Володимира — це рушійні витоки як уподобань, так і творчих досягнень вченого, що дивував сучасників «надзвичайною широтою і глибиною інтересів» і був для учнів «джерелом живого знання та завжди оригінальної думки»(3). 1 «Я народився в м. Олександрії на Херсонщині 23. 111.1894, — писав Дмитро Іванович Чижевський в «Curriculum Vitae». — Скінчив гімназію там же 1911 р. і вступив до Петроградського Університету на фізико-математичний факультет. В 1913 р. перейшов на історико-філологічний факультет Київського Університету, який і скінчив в 1919 p., склав державний іспит і був залишений при Університеті для підготовки до професури по катедрі філософії. В 1920 р. був обраний доцентом Вищих Жіночих Курсів (Жекуліної), а в 1921 доцентом Вищого Педагогічного Інституту в Київі, В 1921 р. емігрував і з літа 1921 до весни 1924 р. студіював філософію в Гейдельберзі [ Rickert ] і Фрайбурзі [ Husserl, R. Krontr, lonas Cohn ]. В 1924 p. був обраний лектором філософії в Українськім Педагогічнім інституті в Празі, а в 1925 — доцентом по тій же катедрі».(4) Подальший перебіг подій в житті вченого з'ясовується за «Посвідченням» від 14 травня 1932 року: «Український Високий Педагогічний Інститут ім. М, Драгоманова в Празі сим посвідчує, що п. Дмитро Чижевський 10 грудня 1923 р. був обраний Професорською Радою цього Інституту лектором при катедрі філософії та історико-літературному відділі Інституту і 15 березня 1924 р. приступив до фактичного виконання обов'язків лектора Інституту; 9 липня 1925 р. Професорська Рада Педагогічного Інституту обрала Дм. Чижевського на доцента філософічних дисциплін та доручила тимчасове керування катедрою філософії; 24 лютого 1927 р. по представленні праці «Філософія на Україні», та згідно з одержаними на прохання відділу рецензіями п. п. проф. Українського Університету в Празі В. Біднова та д-ра І. Мірчука Дм. Чижевського обрано відділом на професора філософії та доручено керування катедрою філософії; 5 березня 1927 р. постанову відділу Професорською Радою Інституту затверджено; в 1927/8 шк. році проф. Чижевський виконував обов'язки продекана; від 1 листопаду 1930 р. до 1 березня 1931 р. проф. був у відпустці без платні з метою наукової праці. Свої обов'язки на службі в Педагогічному Інституті проф. Чижевський виконував до 1 травня 1932 року».(5) Працями з філософії, мовознавства та історії словя'янських літератур Дмитро Чижевський здобуває собі ім'я в європейській науці. Берлінський словіст професор Фасмер вже в 1932 році мав всі підстави вважати Чижевського-вченого об'єктом «заздрощів для кожного німецького університету»(6). «Моя літературна продукція вже є доволі широка, — читаємо в «Життєписі» Дмитра Івановича, що писаний ним в м. Галле у 1945 році, — тому що праці з'являються вісьмома мовами: 88 книжок і статей німецькою (в тому числі чотири великі книжки), дві праці — французькою, 22 — російською (в тому числі одна книжка), 19 — українською (в тому числі сім книжок), 15 — чеською, 5 — словацькою (в тому числі одна книжка), одна — хорватською, одна — польською». (7) З призначенням Дмитра Чижевського лектором російської мови Гальського університету в 1932 році починається найбільш плідний період його творчого життя. Поряд з лінгвістичними шту-діями він опрацьовує теми: Антична філософія; Логіка та етика; Історія давньоруської літератури (IX-XVII ст.); Історія новітньої російської літератури (XVII-XX ст.); Німецька поезія і німецька філософія в Росії; Діалектика мови; Вплив війни і революції на російську мову; Порівняльна граматика слов'янських мов; Церковнослов'янська мова; Україна: історія духу — історія культури; Барокко; Історія української літератури від давніх часів до доби реалізму; Історія польської культури і духу; Слов'янські містики; Ідейні течії в Росії XVIII і XIX сторіч; Східнослав'янське народознавство; Німецькі вплививи на духовне життя слов'ян починаючи з XVII сторіччя; Протестантизм у слов'ян; Давньоруська агіографія; Антична література в старій Україні; Форма і зміст в модерновому російському живопису та інші.(8) За спогадами Омеляна Пріцака та Ігоря Шевченка «працював Чижевський швидко, невпинно й продуктивно. Як науковцеві, йому стали у пригоді п'ять особистих прикмет: по-перше, феноменальна пам'ять (часто скаржився, що негоден забути номери квитків у громадському транспорті); по-друге, досконале знання культурного проиесу й літературних пам'яток як Східної, так і Західної Європи (мав особливе замилування до бібліографії та стародруків); по-третє, здатність негайно орієнтуватися на місці, тільки-но переступивши поріг бібліотеки; по-четверте, неймовірна працездатність; по-п'яте, власна, чітко спланована й поступово вдосконалювана система зберігання нотаток».(9) Повна бібліографія написаного Дмитром Чижевським, аби її скласти, могла б налічувати до тисячі позицій. Це монографії і огляди, Lesefruchte та підручники, передмови і післямова, коментарі та рецензії. Завжди насичені новою інформацією, вони дарували теоретичні відкриття і захоплювали влучністю характеристик. Лаконізм мови та вичерпне знання предмету — альфа та омега стилю Чижевського. На цьому, зокрема, наголошує Маріетта Шагінян. В статті Дмитра Чижевського «Позаестетичні елементи в слов'янській поезії барокко» німецькою мовою, вона знайшла таке конкретне визначення особливостей барокко, «що перед очима миттєво, під час читання, проходять сильні, різкі, сповнені рухом та жестикуляцією, статуї святих на старому карлово-празському мосту. І ось в цьому різкому стилі, який виходить за межі естетики, за межі краси, існують віршовані твори слов'янських поетів, в історії літератури званих «бароковими». Стаття мені нагадала нашого Бахтіна з його яскравою книгою про Рабле...» (10) Вельми урочисто в старому Гейдельберзі відзначали 70-річчя проф. Д. Чижевського. Він любив це місто, любив університет, куди повернувся із Америки, облишивши викладання в Гарварді. Колеги і студенти шанували в ньому знання і характер. Але «Чижевський не був професором для всіх і за такого себе не вважав. Він з великим презирством дивився на обмеженість і окреслював її одним реченням «Er hat keine Gedanken». (11) В збірнику «Orbis Scriptus. Dmitrij Tschizevskij zum 70 Geburtstag», який вийшов у Мюнхені 1966 року, із статтями на честь професора Д. Чижевського виступили 95 вчених з усіх країн світу, серед них професори О. Пріцак, Я. Рудницький, Ю. Шевельов, І. Шевченко. Є в цьому збірнику дуже гіркі слова: «Озирнувшись на зроблене, припускаю, — казав Чижевський, — що найдовше зберігатимуть інтерес до моїх праць чехи... Мої земляки-українці, за поодинокими винятками, того, що я роблю, не розуміють... Що ж до моїх розвідок про російських і словацьких поетів та мислителів, то, позаяк вони безмежно далекі від марксиської ідеології, їх, у найліпшому разі, пускають повз увагу в обох країнах». (12) Все ж були випадки, коли пильне око московських критиків та їх радянсько-українських колег, помічало «руйнівну» працю Дмитра Чижевського. І тоді в журналі «Дружба народов» Б. Комановський «оговаривался сразу»: «Д. И. Чижевский — не мастер шпионажа, не диверсант, обученный мрачному ремеслу, не наёмный убийца. На его руках не видно свежих пятен крови. Он и не политический деятель, размахивающий выцвевшим жолто-голубым знаменем. Подвизается пан Чижевский на ином поприще — на поприще «чистой науки». На Западе он известен как знаток славянского мира вообще й истории литературы в особенности. Его голову окружает нимб учености, внушительные по виду труды выходят то в США, то в Западной Германии, то в Голландии, а солидные университеты — Гарвардский, Гейдельбергский — предоставляют ему кафедры». А крапка в цьому опусі за назвою «Под маской объективизма или история украинской литературы по пану Чижевскому» мала стати цвяхом, що назавжди пригвоздить вченого до ганебного стовпа: «Книга Чижевского вышла в Нью-Йорке, при попечительстве преславутого Восточно-Европейского фонда, но автор почему-то стыдливо умолчал о том, что американское издание книги отнюдь не первое. Первое вышло в годы немецкой оккупации Чехословакии в Праге в 1942 году. Именно тогда, когда фашисты тысячами расстреливали украинских патриотов, они нашли своевременным публикацию «труда» Д. Чижевского. Напрасно ученый автор не упомянул на титульном листе своей «Истории» о последовательности изданий. Напрасно! Тогда бы все до конца было ясно.» (13) Тільки-но в Москві «обмовились», як академік Олександр Білецький з Києва жбурнув в Чижевського камінням, що летить і досі. Сором бере, коли інтелект номер один українського радянського літературознавства пише, що «Історія української літератури» Дмитра Чижевського видана «за матеріальною допомогою східноєвропейського фонду». І пояснює: « Як бачимо, «східноєвропейський фонд» зайнятий не лише тим, щоб запускати повітряні кулі, організовувати армію диверсантів, поширювати на весь світ брехню «Голосу Америки», — він допомагає також розвиткові історії української літератури...» (14) Що казали після таких заяв «практики» від науки, уявити неважко. Студени Київського університету 60-х пам'ятають — в аудиторіях гучно лунало: «Не читав, але щодо Чижевського академік Олександр Білецький правий!» На Заході «готтентоти» від націоналізму теж мали претензії до Дмитра Чижевського. Богдан Кравців згадує, що українська еміграційна спільнота відзначила 70-річча вченого «без широкого відгомону в пресі тільки науковою конференцією, що її влаштувала Українська Вільна Академія Наук в США з участю Ю. Шевельова, В. Рудька, Ю. Лавріненка та Є. Маланюка». А далі — докір: «Немає багато надії, щоб українська діаспора, а зокрема еміграційна наукова громада, вшанувала ширше і достойніше теперішнє 80-річчя проф. Дмитра Чижевського, що в нього входить він з квітнем 1974 року, не покладаючи рук і пера, повний творчої снаги і дослідницької енергії.» (15) В книзі Панаса Феденка «Дмитро Чижевський» читаємо: «Коли Чижевський вийшов на пенсію і перестав бути директором Слов'янського Інституту в Гейдельбергу, він мав викладати на теми з літератури й філософії в,різних університетах Німеччини. Був з нього блискучий лектор, що притягав численних слухачів. 1974 p., коли Чижевський довершив восьмий десяток літ свого віку, я надіслав до української преси статті, в яких дав оцінку науковій праці Чижевського... Зокрема я згадав його дослідницьку пильність, котру називають грецьким словом а к р и б е я. Саме тоді вийшла німецька книга Чижевського про Григорія Сковороду, яку мені автор подарував. 17 червня 1974 р. Чижевський писав до мене: «Дорогий Панасе! Дякую за надіслані ювілейні статті. Не знаю, чи має сенс ця рекляма і що зрозуміють читачі з моїх наукових праць. Побачимо ще, які будуть українські рецензії на книгу про Сковороду». В цих словах чується турбота Чижевського з причини «політизації», котру він бачив у деяких українських авторів на еміграції: це можна назвати «партійною наукою з другого боку». (16) Бути між молотом і наковальнею — це доля Дмитра Чижевського. Він її вибрав свідомо і довів життям, що «усяке «вільне служіння» тим або іншим ьищим формам буття є символічним волевизначенням, оскільки воно лишає за індивідом свободу конкретних форм творчості... Візьмем, як приклад, «служіння» наукове. Конкретна особистість вченого є передумовою наукової творчості — неможливий ніякий науковий «синтез» без особового характеру... Творчість і свобода — необхідні умови наукового служіння взагалі. І все- таки це «служіння» «зв'язане» тим, чому воно служить... Таке ж по суті — хоча і більш складне за проблематикою — і специфічне — етичне «служіння».(17) В останні роки свої Дмитро Чижевський інколи зовні нагадував Фірса з фінальної сцени «Вишневого саду» Антона Чехова — ось його залишили у в великому будинку і він чує, як за вікнами бешкетує сокира — трощить сад буття. Проте саме тоді він дописував свого «Гоголя» та замислював книгу про Андрія Белого... Друзі чули від нього: «Чи Гоголь боявся смерті, не знаю. Толстой — незвичайно. Достоєвський всеж не хотів вмирати зарано (60 років). Я боюсь тільки того, що не встигну дечого доробити, а потім неприємно буде, що не буду знати, що далі діється в світі...» (18) 18 квітня 1977 р, Дмитра Чижевського не стало... Він заповів не ховати його за православним обрядом, і промову над тілом вилосив протестанський теолог. До цвинтаря Бергфрідгоф у Гейдельберзі на вічний спочинок вченого провели колеги, учні та друзі, їх було багато. 2 23 і 24 березня 1994 року в Київському університеті ім. Т. Шевченка проходила міжнародна наукова конференція «Дмитро Чижевський — культуролог», присвячена 100-річчю від дня народження вченого. Звертаючись до присутніх, академік Омелян Прі-цак наголосив: « Маємо багато філософів і літературознавців. Але людини, яка б об'єднувала обидві названі ділянки науки, окрім Чижевського, немає. Водночас він знаменитий філолог. В деякій мірі можна сказати, що Чижевський — Сковорода XX століття. Його теж ловив світ, але не зловив, бо з більшовицького арешту він втік на Захід. Але й там не втратив тісних зв'яків з Україною, а примножив славу її науки. Тому зараз найважливіше — видати декілька томів його праць, щоб виникли його послідовники, школи його вчення». (19). Певні кроки тут вже зроблені — нове українське студенство вчиться думати, читаючи «Нариси з історії філософії на Україні», а різні часописи все частіше і частіше друкують розвідки Дмитра Чижевського. (20) «Це початок, — визнав на коференції в Києві академік Іван Дзюба, — і дай Боже, щоб був щасливим!». 3 Символічно, що напередодні читань «ДІАЛОГ КУЛЬТУР», присвячених Дмитру Івановичу Чижевському ( пройдуть 17-19 жовтня в містах Кіровограді та Олександрії), наукова бібліотека, що має честь носити ім'я вченого, разом з видавництвом газети «Народне слово», оприлюднюють його «Античну філософію» — працю, що розкриває ще одну іпостась дивовижно обдарованої людини. Античність і Дмитро Чижевський — це тема велика і приваблива. Але зараз я взмозі окрестити лише загальні її обриси. Як історик культури, Дмитро Чижевський завжди цікавився генезою європейської думки. Ще на лекціях Олексія Гілярова та Василя Заньковського в університеті Св. Володимира, духовні прозріння мислителів Давньої Греції і Риму ввійшли в коло його власних наукових інтересів. В еміграції він видає книги, де безпосередньо формулює своє бачення залежності світогляду слов'янства і загалом європейської цивілізації від античного світу. Особливо часто торкався він цієї проблеми в Празі, розробляючи курси «Логіка», «Вступ до філософії», «Історія філософії» в Українському Педагогічному інституті ім. М. Драгоманова.(21) Тоді ж він пише підручник «Логіка», готує хрестоматію «Грецька філософія до Плятона»... На жаль, ці книги мені зараз недоступні... Те ж саме стверджую і про розлогі розвідки Дмитра Чижевського «Платон в Древней Руси»[1930] та «Антична література в старій Україні». В інших працях вченого, зокрема про Сковороду, барокко, німецьку філософію, російську культуру тощо, античність проходить рефреном, як ознака рівня інтелектуальної зрілості творчих особистостей, народів і епох. Таким чином, поки що моя оцінка Чижевського-антикознавця може бути лише умовна, емоційна, читацька, а не фахова. Спадщина «духовної колиски людства», як інколи не без підстав називають Грецію та Рим, неосяжна. Вона нагадує океан, де кожному, хто прагне дістатись берега, потрібна ясна лоція і мудрий лоцман. Філософія — шматок того бурхливого простору, подолати який самотужки важко. А не подолавши його — будеш блукати сліпим пілігримом в античності, в середньовіччі, в новому часі, в нашому часі. Конспект лекцій по «Античній філософії» Дмитра Чижевського здатний бути такою лоцією, а автор — лоцманом. Якість цієї книжки висока. В українській науці про античність — це явище унікальне. В російській — маємо лише праці Льва Шестова «Sola fide. Греческая и средневековая философия, Лютер и церковь» [1966] та Олексія Лосєва «История античной философии в конспективном изложении» [1989]. Жанр цих робіт один і той же — погляд на предмет вивчення різний. Лосева цікавить у грецьких та римських мислителів метафізика, Шестова — значення різних філософських систем античності для розвитку середньовічної філософії в Західній Європі. Чижевський пильнує за історією пошуку етичного ідеалу, за поступовим народженням в людстві відчуття потреби Нової Ери. Вона прийде з розп'яттям Ісуса і зміне ставлення до Слова як до Бога. _______________ ПРИМІТКИ 1. Д. Чижевський. Початки і кінці нових ідеологічних епох. // Історія філософії України. Хрестоматія. — Київ, 1993, с.475-476. 2. Alexandria Scytharum — так називав місто свого дитинства Дмитро Чижевський. // П. Феденко. Дмитро Чижевський (4 квітня 1894 — 18 квітня 1977). Спомин про життя і наукову діяльність. — Мюнхен, 1979, с.7. 3. Р. Плетнёв. Д. И. Чижевский. // Новый журнал. — Нью Йорк, 1977, кн.128, с.268. 4. Центральний державний архів вищих органів влади України (Київ). Ф. 3972, оп.1, од. 189, арк.43. 5. ЦДАВОВ України (Київ). Ф. 3972, од.11, арк. 415. 6. В. В. Янцен. До історії влаштування Дмитра Чижевського та викладання ним в об'єднаному університеті міст Галле і Віттенберга. // Філософська і соціологічна думка. — Київ, 1990, № 1. с.47. 7. Д. Чижевський. Життєпис. // Філософська і соціологічна думка. — Київ, 1990, №11, с. 31. 8. Вільчинський Ю. М. Дмитро Чижевський: історик філософії на слов'янському грунті. // Розвиток філософської думки в Україні. Курс лекцій. 2-е видання. — Київ, 1994, с.252-253. 9. О. Пріцак, І. Шевченко. Пам'яті Дмитра Чижевського. // Філософська і соціологічна думка. — Київ, 1990, № 10, с.91. 10. Мариэтта Шагинян. Бетховенский фестиваль в ФРГ. Западногерманский дневник. // Дружба народов. — Москва, 1974, № 4, с.161. 11. Анджей Вінценз. Дмитро Чижевський. // Сучасність. — Мюнхен, 1988, № 7-8, с.114. 12. О. Пріцак. І. Шевченко. Пам'яті Дмитра Чижевського. // Філософська і соціологічна думка. — Київ, 1990, № 10, с. 92. 13. Комановский Б. Под маской объективизма или история украинской литературы по пану Чижевскому. // Дружба народов. — Москва, 1959, Мг 1, с.256, 258. 14. Олександр Білецький. Завдання та перспективи розвитку українського літературознавства. // Зібрання праць у п'яти томах. — Київ, 1966, т.З, с. 15. Богдан Кравців. 80-річчя проф. Д. Чижевського. // Сучасність. — Мюнхен, 1974, № 4, с.36. 16. Панас Феденко. Дмитро Чижевський... — Мюнхен, 1979, с.32. 17. Д. Чижевський. Етика І логіка. До питання про подолання етичного «формалізму». // Історія філософії України. Хрестоматія. — Київ, 1993, с.497. 18. Панас Феденко. Дмитро Чижевський... — Мюнхен, 1979, с.36. 19. М. Вербовий, М. Симчич. Чижевський — Сковорода XX століття. // Українське слово. — Київ-Париж, 1994, № 13, с.6. 20. Олександр Чуднов. Коротка бібліографія творів Дмитра Чижевського та праць про нього. // Записки наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського. — Кіровоград, 1994, № 1. 21. Дм. Чижевський. Програма курсу льогики. Програма курсу вступу до філософії. Програма курсу історії філософії. Програма курсу естетики. Програма курсу історіографії української філософії. // ЦДАВОВ України (Київ). Ф.3972, оп. 1, од. 189, арк. 6-11. _________________________
Передмова від автора Цей конспект лекцій не являє собою закінчену літературну працю. Свого часу (в 1928-9 роках) я готував до опублікування курс історії філософії, з якого було відлітографовано (видавництвом “Сіяч” у Празі) лише частину вступу. Рукописів тієї праці, та й початку видання, я зараз не маю в руках. ЗМІСТ | |
| Просмотров: 1362 | Загрузок: 258 | | |
| Всего комментариев: 0 | |